ЛАКЕ́ЙСЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до лаке́й 1. Їхня-бо [панських посіпак] батьківщина — то лакейські передпокої в панських палацах! (Вишня, І, 1956, 294); // Власт. лакеєві. В місті він набрався міщансько-лакейських звичок (Мельн., Поріддя.., 1959, 8); // у знач. ім. лаке́йська, кої, ж. Кімната для лакеїв (у 1 знач.). На другім кінці палацу, у лакейській, нудили світом без роботи Петро, Вареників син, та Іван Шкляр (Мирний, І, 1949, 197).

2. перен. Сповнений підлабузництва. Безсоромна продажність, лакейська служба імперіалістам, зрада корінних інтересів робітничого класу — ось що наглядно продемонстрували праві соціалісти перед найширшими масами трудящих (Ком. Укр., 6, 1962, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 438.