ЛАЗІ́ВКА, и, ж.

1. Те саме, що лаз¹ 1. За одну мить я вбіг на дідусеве подвір’я, видивився лазівку на горище рибальської мазанки, пірнув у заснований павутинням напівморок (Збан., Мор. чайка, 1959, 24).

2. перен. Хитрий, спритний прийом для виходу з певного, звичайно неприємного, скрутного становища. Щоб закрити всі лазівки для дармоїдів, В. І. Ленін пропонував запровадити найсуворіший контроль над мірою праці і споживання (Ком. Укр., 7, 1961, 25).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 437.