ЛАДКО́М, присл., розм., рідко. Так, як треба. [Пилип:] Ну, годі, не пручайся! Побалакаєм ладком (К.-Карий, І, 1960, 225); — На все добре, Гервасію. Постарайся влагодити все ладком, а я не забуду твоєї послуги (Стельмах, Хліб.., 1959, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 434.