ЛА́ГОДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ла́годити 1. Він запросив мене до хати й повів у невеличку кімнату, де був розкладений інструмент для лагодження взуття (Сміл., Сашко, 1954, 158); Остап взяв у колгоспі й привіз орішини, але до лагодження [хлівця] не брався (Кочура, Родина.., 1962, 191).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.