ЛА́ГОДА, и, ж., рідко.

1. Те саме, що зла́года. Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (Коцюб., І, 1955, 465).

2. Те саме, що ла́гідність. Іду помарить край ставка, Де лагода та сяєво блакиті (Стар., Поет. тв., 1958, 200); Навкруги такий достиглий спокій. Така в усьому лагода розлита (Вирган, В розп. літа, 1959, 212).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 431.