ЛАВРОВИ́ШНЯ, і, ж. (Laurocerasus). Південне вічнозелене дерево або кущ родини розоцвітих із пахучим листям і плодами, схожими на вишні. Він іде подвір’ям поміж клумбами та кущами густої, приземкуватої лавровишні (Руд., Вітер.., 1958, 309).

2. Плід цієї рослини. Тайфіде силоміць заливала їй у горло настоянку з лавровишні (Тулуб, Людолови, І, 1957, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 430.