КІШ1, коша́, ч.
1. Те саме, що ко́шик 1. Одного дня трусили в садку яблука в коші (Вовчок, І, 1955, 135); Я думаю, масло та яйця Несе вона в коші (Л. Укр., IV, 1954, 100); Сестри-послушниці вносили.. коші з білими, вже почищеними головами капусти (Вільде, Сестри.., 1958, 436).
2. Великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо. У сінях стоїть кіш із борошном, на горищі два вінки цибулі (Барв., Опов.., 1902, 435); — Ти ж мені дивись, не накидай насипом вогкої кукурудзи в кіш (Вишня, II, 1956, 80).
3. Короб воза, саней і т. ін. (спочатку плетений); васаг. Візок був набитий соломою, солома висіла з усіх боків через подертий кіш (Кобр., Вибр., 1954, 112); Худий, маленький коник з голосним іменем «Буя» ледве тягнув старенькі гринджолята з лозовим кошем, вимощеним житньою соломою (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 118).
4. Кошик конічної форми для ловіння риби та зберігання її живою; рибник. В’язні помалу ожили, завирували по камері, як риба, що з власної необачності вскочила в рибальський кіш (Збан., Єдина, 1959, 224).
5. Пристосування у віялці, в жорнах, у млині для засипання зерна. Жорна м’яко шамотіли по зерну: кіш трясся, як у пропасниці (Коцюб., І, 1955, 353); Він поперед себе підняв мішок, низом поклав його на груди, а розв’язаний гузир нахилив у кіш (Стельмах, Хліб.., 1959, 152).
КІШ2, коша́, ч.
1. У Київській Русі в XI-XIII ст. і на Україні в XIV-XVIII ст.— військовий табір, обоз. І розказують і плачуть [запоріжці], Як Січ руйнували, ..Як козаки Вночі утікали І на тихому Дунаї Новим кошем стали (Шевч., І, 1951, 288); Здавалось, що насуває чорна хмара, коли татари ішли цілим кошем (Панч, Гомон. Україна, 1954, 123).
2. Місце перебування запорізьких козаків; Запорізька Січ.— Як же зруйнували кіш, то наш посьолок [селище] землями достався якомусь пану (Стор., І, 1958, 80).
3. заст. Літнє житло кочовиків; кибитка (у 2 знач.). Скотарі мали собі од вітру.. халабуди, окутані повстьми; вони кошами прозивались (Стор., І, 1957, 267).
4. рідко. Місце розташування під час тимчасових робіт; табір, стан. На коші третьої бригади він застав бригадира тракторної і Олексу (Добр., Тече річка.., 1961, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 171.