КІ́ТЕЛЬ, я, ч. Формена однобортна куртка із стоячим коміром. Студент махнув рукою і розщібнув кітель (Коцюб., І, 1955, 197); Він був у захисного кольору військовому кітелі (Головко, II, 1957, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 171.