КІСТЯ́К, а́, ч.

1. Сукупність кісток, що становить тверду основу тіла людини та хребетних тварин; скелет. Шкільна кімната в Род-Айленді.. Більша частина кімнати зайнята шкільними лавами, кафедрою, дошкою тощо, ..тут же стоїть і кістяк для навчання анатомії та для скульпторських студій (Л. Укр., III, 1952, 86); * У порівн. Швидко писав щось у пергаментних згортках худий, як кістяк, засмаглий писар (Тулуб, Людолови, І, 1957, 162).

2. чого, спец. Основа, каркас чого-небудь. Здавалось, якби не те тремтливе синювате марево, то всю країну їм було б видно звідси, як на долоні: і широкі зеленіючі поля, ..і розбиті нескінченні шляхи, захаращені кістяками обгорілих машин (Гончар, III, 1959, 10); Позад них чорнів обгорілий кістяк будинку (Жур., Вечір.., 1958, 372).

3. чого та з означ., перен. Те, що є основою, опорою чого-небудь. Зникали в дворах сани з майном, кухні, спеціальні підрозділи й окремі особи — зв’язкові, старшини, командири, але кістяк колони — піхота — лишався на місці (Багмут, Опов., 1959, 68).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 170.