КІСТОЧКО́ВИЙ, а, е.

1. Який у плодах має кісточку (у 6 знач.). З кісточкових порід промислового значення набуває слива (Колг. Укр., 2, 1957, 34).

2. у знач. ім. кісточко́ві, вих, мн. Дерева, плід яких має одну кісточку. Насіння кісточкових — дикої черешні, вишні, антипки, абрикоса — треба збирати протягом літа (Юним мічур.., 1955, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 170.