КІСНИ́К, а́, ч. Стрічка для вплітання в косу (див. коса́1). [Сотник:] А чому ти й досі Ніколи не вплетеш кісники Оті, що тітка привезла? (Шевч., II, 1953, 165); Довга коса з червоним кісником спадала на спину (Минко, Вибр., 1952, 105); * Образно. Берези вплітали з самого верху аж до низу жовті кісники в свої ніжні коси (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 169.