КІРАСИ́Р, а, ч., іст.

1. Вершник важкої кавалерії, захищений кірасою. Кірасир.. замірився був важким шестипером, уже й рубонув би, коли б в останню мить не вихопився на Коні якийсь чужинець (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 89).

2. У західноєвропейських та російській (до 1917 р.) арміях — солдат або офіцер деяких гвардійських кавалерійських полків. [Віталій Романович:] Може, краще було б іти вам [синам] в кірасири? (Мокр., П’єси, 1959, 262).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 168.