КУ́ХНЯ, і, ж.

1. Спеціально пристосоване приміщення з піччю, плитою і т. ін. для готування їжі. Вона пройшла кухню, де куховарка кришила зілля на страву (Мирний, І, 1954, 323); З кухні долинає тихе шипіння примуса і ледве вловимий запах чогось смачного (Шовк., Інженери, 1948, 7); // Готування їжі. У північній частині міста вона [вода] мала надто великий процент кальцію і через це була майже непридатна для кухні (Вільде, Сестри.., 1958, 516); // чого, перен., ірон. Про скриту, закулісну сторону якої-небудь негативної діяльності. Автор викриває брудну кухню націоналістичної продажної преси (Іст.укр. літ., II, 1956, 600).

Похі́дна (солда́тська і т. ін.) ку́хня — обладнана для готування їжі повозка або машина, що їде за військом у поході. Усі колії забиті заметеними снігом составами — порожняки, військові ешелони з двоколками, похідними кухнями (Головко, II, 1957, 458); Смачно пахнучи, тряслися за своїми підрозділами солдатські кухні (Гончар, III, 1959, 429).

2. Набір страв, характер харчування. А на столику вся холодна кухня. І яблука, і помаранчі, і фіги (Фр., IV, 1950, 347); Українська кухня з давніх часів відзначалась великою різноманітністю страв і їх високими смаковими й поживними якостями (Укр. страви, 1957, 3).

Моло́чна ку́хня див. моло́чний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 420.