КУСЮ́ЧИЙ, а, е.

1. Те саме, що кусли́вий. З далекого берега прилітали кусючі з смарагдовими очима гедзі і крутились над головою (Донч., III, 1956, 77); * Образно. Тоді й пішов [Крамаренко] до Бориса. Ну, той і порадив.. Прочитав мораль. Молоде щеня, а кусюче (Мур., Свіже повітря.., 1962, 21); Жінки загули. Стали кусючі, як роздратовані оси (Баш, На .. дорозі, 1967, 115).

2. Те саме, що колю́чий 1. Щетина в кожного на обличчі кусюча. Найбільше щетини в Магерама. Не щоки — дротяна щітка (Донч., II, 1956, 167); Собаки налетіли на нього з обох боків двома клубками кусючої шерсті (Загреб., Європа 45, 1959, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 417.