КУРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка, заст. Лікувати. Пішла баба і куди! Як свята курує; Пройшло уже кілька літ. Ба, і ксьондз хорує (Рудан., Співомовки.., 1957, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 414.