КУРНИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Тихенько наспівувати; мугикати. А за ними Сліпий Волох знову.. Шкандибає, курникає (Шевч., І, 1951, 105); Старий поклав граблі на плече й повернув услід за возом, на якому курникав якусь веселу пісеньку шибенної вдачі Максим (Стельмах, Правда.., 1961, 247).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 412.