КУРНИ́К, а́, ч. Приміщення для курей.— Коли бувало влізу до курника, то не душу одну Курку або дві, щоб наїстися,.. але видушу десять, двадцять (Фр., IV, 1950, 78); Йонька говорив, що треба зробити курник із глини, Уляна.. знала, що в тому немає необхідності: клуня он пуста, держи курей хоч тисячу (Тют., Вир, 1960, 88); // перен. Про маленьке й незручне для людей приміщення. Він [виселок] складався всього-навсього з трьох халупок, властиво курників, низеньких, кривих, зліплених з глини, як ластівчані гнізда (Коцюб., І, 1955, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 411.