КУРДУ́ПЕЛЬ, пеля, ч., фам. Коротун, куций. — Ніколи по такім курдупелі, як ти, я не сподівався стільки хитрощів (Фр., VI, 1951, 194); * У порівн. — А ти от Явдохала, низька як курдупель (Крим., Вибр., 1965,409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 407.