КУРАЇ́СТ, а, ч., муз. Музикант, що грає на кураї (див. кура́й²). Ще за юнацтва свого поет уперше почув гру кураїста (Тич., III, 1957, 220).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 406.