КУПЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що купува́ти 1. — От, коли б таких та спродувати, чи купляти,— були б торги (Вовчок, І, 1955, 217); — Купець купляє для прибутку, на те він і купець! — вужчають очі Терентія (Стельмах, І, 1962, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 404.