КУ́ПИТИСЯ, иться; мн. ку́пляться; недок., діал. Купчитися.— До мене хлопці з усіх кутків так і купляться купцем (Барв., Опов.., 1902, 223).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 403.