КУПИ́ННЯ¹, я, с.

1. Збірн. до ку́пина́. Болото це велике: широке і довге, густо вкрите зеленим купинням (Збан., Крил. гонець, 1953, 35).

2. Місце, покрите купинами. Коли прибули на заплаву геологи під керуванням П. і вирубали у плавнях посеред купиння якусь вербу чи кілок, правління колгоспу хотіло притягати їх до суду (Довж., III, 1960, 458); З розгону напливає берег.. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (Стельмах, II, 1962, 57).

КУПИ́ННЯ², я, с. Збірн. до купина́¹. Дуби ще червоніли могутніми кронами і були схожі на червоне купиння на синьому плесі озера (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 272).

КУПИ́ННЯ³, я, с., чого, рідко. Збірн. до купи́на. На розлогому полі зразу за насипом, поміж купинням прив’ялої бурякової гички, майоріло кілька веселих барвистих хустинок (Смолич, Театр.., 1946, 72).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 402.