КУПА́ЛЬНЯ, і, ж. Споруда на воді або біля води, пристосована для переодягання і купання. З купальні стрибає у воду Наталя, бовтається, плаває, полощеться (Вас., III, 1960, 357); Швидко роздягнувшись, Прохор кинувся у воду. На дощані стіни купальні полетіли теплі бризки (Шиян, Баланда, 1957, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 401.