КУМІ́ВСТВО, а, с.

1. Стосунки між кумами.

2. перен., зневажл. Потурання по службі своїм друзям або родичам на шкоду справі. Кумівство, поблажки, які часто допускають бригадири, дуже шкодять справі (Рад. Укр., 27.I 1961, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 398.