КУМУЛЯТИ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до кумуля́ція. Деякі отрутохімікати.. дуже стійкі у зовнішньому середовищі, мають великі кумулятивні властивості — у грунті зберігаються роками, нагромаджуються в рослинах (Веч. Київ, 24.V 1971, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 692.