КУМА́Н, а́, ч., рідко. Те саме, що кумане́ць.

КУМА́Н див. кума́ни.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 397 - 692.