КУЛЬТУ́РНИЦТВО, а, с. У дореволюційній Росії — напрям серед буржуазної інтелігенції, прихильники якого підміняли справжню боротьбу за інтереси народу просвітительською діяльністю. І. Франка в своїх атеїстичних поглядах різко підносився над поверховим, буржуазно-обмеженим культурництвом з його постійним обвинуваченням трудящих у неуцтві (Вісник АН, 4, 1949, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 396.