Про УКРЛІТ.ORG

кульбачити

КУЛЬБА́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., заст. Сідлати. Заходились кульбачити й своїх [коней] — Мамай з товаришами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 79); Стефан із темної стайні На волю коня виводить І синім сідлом кульбачить (Перв., З глибини, 1956, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 392.

вгору