КУЛЕ́ШКА, и, ж., діал. Зменш.-пестл. до куле́ша. — Я так люблю… кулешку…— перебив нараз протяжно, ніби потішав мовчаливу [мовчазну] матір (Коб., III, 1956, 530); Повечерявши рідкою кулешкою, почали лаштуватись до сну, бо були струджені (Мур., Бук. повість, 1959, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 390.