КУЛЕ́ША, і, ж., діал. Страва з кукурудзяного борошна. Пора варить кулешу. В киплячий казан він сипле муку, крає її навхрест, і скоро запашна пара мішається з запахом диму (Коцюб., II, 1955, 330); Семен і Семениха прийшли з церкви та й обідали — мачали студену кулешу у сметану (Стеф., І, 1949, 33); Гуцул віддасть останнюю сорочку, Останній шмат кулеші із казана, Коли зустріне в лісі партизана (Воронько, Казка.., 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 390.