КУКУРУ́ДЗЯНИЙ, а, е.

1. Прикм. до кукуру́дза. Між лопушшям лежала ціла купа наламаних кукурудзяних шульок (Фр., VI, 1951, 147); Русяве волосся, мов золотиста кукурудзяна волоть, спадало на крутий лоб (Шиян, Баланда, 1957, 76); Стих, не шелестить уже пожовклим листям кукурудзяний лан (Коз., Вісімсот.., 1953, 123); // Зробл. із зелених стебел кукурудзи. У дослідах в перший період коровам згодовували кукурудзяний силос і кормові буряки (Соц. твар., 1, 1956, 22); // Вигот. із зерна кукурудзи. У млині стояв теплий, приємно-солодкуватий запах кукурудзяної муки (Коцюб., І, 1955, 353); // Пригот. із кукурудзяного борошна. Мати поклала йому в тайстрину грудку сиру і окраєць кукурудзяного хліба (Томч., Закарп. опов., 1953, 13).

2. Який має колір стиглої кукурудзи; золотисто-жовтий. В хустині кукурудзяного кольору, в червоних відблисках сонячного проміння.. Мариня справді виглядала надзвичайно (Вільде, Сестри.., 1958, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 388.