КУ́КСА, и, ж. Залишок покаліченої або ампутованої руки, ноги, пальців. Каліки повистромлювали свої кукси, цебто руки й ноги без пальців (Н.-Лев., IV, 1956, 289); Мусій простяг на світло каганця свою ліву руку, де випиналися дві маленькі кукси з пальців (Кос., Новели, 1962, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 387.