КУЖІ́ВКА, КУЖІ́ЛКА, и, ж. Частина прядки у вигляді кілка, на який намотують пряжу. Гелена сидить на низькому різьбленому стільці і пряде пурпурну вовну на золотій кужілці (Л. Укр., II, 1951, 248).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 386.