КУДО́ВЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок., діал. Вовтузитися (у 1 знач.). Дядько Марко ще кудовчився у постелі, коли Надія вскочила до його конторки (Баш, Надія, 1960, 141); Завелася сварка. Взагалі тепер Микитка та Наталка зробилися жваві, гострі, як горобці, що на вулиці в смітті кудовчаться (Григ., Вибр., 1959, 415).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 385.