КУВІ́КАННЯ, я, с. Дія за знач. куві́кати та звуки, утворювані цією дією. З дворів долинало кувікання поросят, кудкудакання курей (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 383.