КУВИ́ЦЯ, і, ж. Старовинний духовий дерев’яний інструмент. Духові інструменти (сопілки, дерев’яні труби, сурми, ріжки, кувиці, трембіти, свирілі, окарини) досі виготовлялися багатьма майстрами, що породжувало різні конструктивні рішення музичних інструментів (Нар. тв. та етн., 2, 1976, 83).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 691.