Про УКРЛІТ.ORG

кріпко

КРІ́ПКО.

1. розм., рідко. Присл. до кріпки́й; міцно. У другому возику сиділи два чоловіки і парубокусі троє зв’язані кріпко (Вовчок, VI, 1956, 231).

2. діал. Дуже, сильно. Кріпко розумна була [Галочка]: кожного, хто у неї спитається, навчить і розкаже (Кв.-Осн., II, 1956, 312); — Хоч що ви мені тут кажіть, а вовкзвір кріпко полохливий! (Вишня, II, 1956. 145)..

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 357.

вгору