КРІПКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що міцний 1, 2, 5. Лід кріпкий, хоч гармати коти (Укр.. присл.., 1955. 299); А зима вже морозами кріпкими укріпила (Вовчок, І, 1955, 282); Люди наші кріпкі і високі, як дуби (Ю. Янов., І, 1954, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 357.