КРЯ́ЧКА, и, ж., розм. Те саме, що ка́чка¹. Далі ішов я: озера блищали; Крилами крячки об воду черкали (Щог., Поезії, 1958, 425); * У порівн. — Ти хоч би пішла проходилася. А то сидиш крячкою у хаті, аж зажовкла (Мирний, III, 1954, 346).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 380.