Про УКРЛІТ.ORG

кружок

КРУЖО́К, жка́, ч.

1. Зменш. до круг1 2, 3. Семен шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (Коцюб., І, 1955, 41); Приносять інколи йому з бідняцьких дворів то кисляку гладишку, то кружок сиру (Стельмах, II, 1962, 104).

2. у знач. присл. кружка́, рідко кружко́м. Те саме, що ко́лом (див. ко́ло1 3). — Сідайте ж бо кружка та й слухайте (Вовчок, І, 1955, 60); Всі сполошилися й оточили діда кружком (Стар., Облога.., 1961, 31); Сон покинув його, і він ходив кружка по кімнаті, шукаючи.. виходу з свого становища (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 298).

3. Верхня частина діжки, бочки тощо, якою накривають їх або придавлюють засолені овочі. Він.. потрапив на діжку з водою, скинув кружок і шубовснув у воду обома руками (Н.-Лев., II, 1956, 270); На.. долівці лежали кружки від кадоба (Коцюб., І, 1955, 39); У невеликій тарі спецій кладуть лише два шари — на дно бочки і зверху під кружки (Колг. Укр., 8, 1956, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 372.

вгору