КРО́ЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до кро́їти. * Образно. За твої.. Вередливо кроєні вуста — Скільки переграло в мене крові! (Перв., І, 1958, 167).

Не до ла́ду кро́єний (кра́яний), та мі́цно зши́тий див. зши́тий.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 362.