КРОНЦИ́РКУЛЬ, я, ч.

1. Циркуль із вигнутими ніжками для вимірювання зовнішніх або внутрішніх розмірів предметів. Для вимірювання товщини виробу, а також зовнішнього діаметра вживається кронциркуль (Стол.-буд. справа, 1957, 95); На скляну площину ліг сталевий кронциркуль, яким вона заміряла зернята (Вол., Озеро.., 1959, 48).

2. Маленький циркуль для креслення дуг радіусом до 1 мм. Кронциркуль має гвинт, за допомогою якого його ніжки можна встановити на певній віддалі (Кресл., 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 365.