КРО́НА¹, и, ж. Верхня частина дерева, що являє собою сукупність його гілок. Кальвіль сніговий — добре дерево, але.. не дає правильної крони (Горд., Цвіти.., 1951, 12); Шумлять зеленими кронами ялинові ліси (Шиян, Переможці, 1950, 5).

КРО́НА², и, ж. У деяких європейських країнах — грошова одиниця різної вартості, а також монета відповідної вартості. В мене.. справа була — розбити крони на руські гроші (Досв., Вибр., 1959, 54); Чеська крона; Австрійська крона.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 365.