КРОВ’ЯНІ́ТИ, і́є, недок. Наливатися кров’ю. Кров’яніє лице господареві, на чолі надуваються жили (Горд., II, 1959, 197); //перен. Ставати червоним, багряним; червоніти, багряніти. Північне сяйво кров’яніє й висне. Немов ведмедя вбитого нутро (Дмит., Вірші.., 1949, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 362.