КРИ́ШЕЧКА¹, и, ж. Зменш. до кри́шка¹. Що за чудесна була [люлька]! Корінькова, з кришечкою і з мідним ланцюжком (Кв.-Осн., II, 1956, 399); У мене чайник закляк у руках,— а кришечка у йому тілько дзень-дзень! (Мирний, IV, 1955, 369).

КРИ́ШЕЧКА², и, ж. Зменш. до кри́шка². — А що ж ми будемо їсти, коли в хаті не буде ні кришечки, а в коморі ні пилиночки? — Василина вибухає новими прокльонами (Стельмах, І, 1962, 288); [Єфросина:] Наша мадам їла.. всього по кришечці (Н.-Лев., II, 1956, 486); Посиділа ще кришечку, а далі й пішла собі стиха (Барв., Опов.., 1902, 111); — Устань, моя кришечко, моя лебедочко! (Кв.-Осн., II, 1956, 347).

◊ До [найме́ншої] кри́шечки — те саме, що До [оста́нньої] кри́хти (див. кри́хта).— Думаєте, наш пан уже й не розбирається, хто навмисно збитки робить, а в кого ненароком худоба вскочила в спаш. Все він знає до найменшої кришечки (Стельмах, І, 1962, 571); Ні (ані́, і) кри́шечки — те саме, що Ні (ані́, і) кри́хти (див. кри́хта). Одні утрати.. виводила перед нею її споминка, а щастя та втіхи — ані кришечки (Мирний, III, 1954, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 354.