Про УКРЛІТ.ORG

критик

КРИ́ТИК, а, ч.

1. Той, хто аналізує, оцінює літературні, мистецькі та наукові твори. Друкарю! Не дрімай… Щоб мокрим нас рядном злий критик не напав (Бор., Тв., 1957, 130); Історія знає трагічні помилки великих митців і критиків (Рильський, Веч. розмови, 1962, 131); Літературний критик; Театральний критик.

2. Людина, що аналізує, розглядає різні життєві явища, дає кому-, чому-небудь оцінку, виявляє вади, хиби. — Я знаю, що писар.. заздріває [бачить] в мені свого критика й наглядача (Н.-Лев., IV, 1956, 44); Він придивлявся до неї.. оком естетика й критика (Фр., VI, 1951, 228); [Сагайдак:] Чого йому ще треба? [Настя:] Як же? Твій улюблений друг і присяжний критик (Дмит., Драм. тв., 1958, 483).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 350.

вгору