КРИЛА́ТКА, и, ж.

1. Верхній чоловічий одяг XIX — початку XX ст., подібний до киреї, плаща з пелериною. У хату ввійшов здоровий пан у сірій киреї, у такій, що то звуть її крилаткою, бо вона немов з крилами (Григ., Вибр., 1959, 453); В номері у Марка Лукича стояв якийсь добродій у широкій романтичній крилатці (Минуле укр. театру, 1953, 77); Вітер кучмив моє довге волосся, крилатка надималася за моїми плечима (Ю. Янов., V, 1959, 143).

2. Сухий плід деяких дерев (ясена, клена тощо) з пластинчастими пагінцями, схожими на крильця, завдяки яким його легко переносить вітер. У жовтні достигають горішки лип, крилатки ясенів, ..боби білої акації (Наука.., 10, 1961, 31).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 345.