КРИВУ́ЛИНА, и, ж., розм. Те саме, що криву́ля 1. Він сидів на камені, де плай робить кривулину (Скл., Карпати, II, 1954, 201); Зірке око [Антона] враз помітило кривулину на Омеляновій ріллі (Минко, Вибр., 1952, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 341.