КРИ́ВДНИЙ, а, е. Сповнений кривди (у 1 знач.); несправедливий. Ми в лихий і кривдний час Все мусили терпіти (Воскр., З перцем!, 1957, 334); Миронець нікому не прощає кривдних образ (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 85); // Образливий, прикрий. Надовго зоставалось на душі тяжке кривдне почуття.. бурлацької безпритульності (Гончар, Таврія, 1952, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 339.