КРЕ́ЙЦЕР, зах. КРЕ́ЙЦАР, а, ч. У колишній Австро-Угорщині, Німеччині та деяких інших західноєвропейських країнах (до кінця XIX ст.)— дрібна розмінна монета (1/100 гульдена — в Австро-Угорщині, 1/60 гульдена — у Німеччині). Невеликий то з того й заробок, по три, чотири крейцари за мітлу (Фр., І, 1955, 370); Четвертина того буханця за чотири крейцери мусила вистачити [Тарасові] на вечерю й на сніданок (Ков., Світ.., 1960, 56); // тільки мн. Гроші. Смоляк каявся в тому, що.. колись.. присвоював криваві бідняцькі крейцари (Козл., Ю. Крук, 1957, 410).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 333.